Історія школи

85 роки! Багато це чи мало в житті людини?! Ціле життя. Мудре, щасливе, складне...

А 85 роки школі?! Тисячі людських доль дітлахів, які прийшли до школи недосвідченими і пішли з неї у доросле життя з великим запасом знань, власними поглядами на світ, планами на майбутнє. 

Історія школи розпочалася в 1936 році.  Саме 1 вересня 1936 року  школа радісно зустріла своїх перших учнів. Активну участь у будівництві та підготовці школи до навчального року брали мешканці вулиці Мандриківська. На чолі школи були директор Гунько Іван Васильович та його заступник Дяченко Яким Лукич. За ініціативою Дяченко Я.Л., вчителя біології,  розпочалося озеленення  шкільного подвір’я, виділені дослідницькі ділянки. Дітям завжди було цікаво в цій школі, тому що кожен учень, крім навчання, знаходив нове для себе у шкільних гуртках та секціях.

В 1941 році перший випускний клас пішов на фронт. Цей випуск у школі називають «вогненним». На жаль, більша частина випускників з війни не повернулась.

 Після звільнення міста Дніпропетровська від фашистських загарбників у приміщенні школи був розташований санаторій, де навчалися і лікувалися діти, які пережили роки окупації і потребували оздоровлення. Санаторій називався «Лісова школа» (1943-1948 роки). З 1948 по 1951 роки  в будівлі школи знаходився інтернат для дітей-інвалідів. У 1951 році  

учні мікрорайону знов повернулися до рідної школи для навчання. Директором у цей час був Писаренко Василь Іванович. Спочатку школа була семирічною, а пізніше стала середньою школою повного дня. Учні мали змогу відпочити (для початкових класів були організовані кімнати для сну) та виконати домашні завдання.  З 1958 року директором стала Крячун  Раїса Василівна.

З роками мікрорайон школи збільшувався і місць у  школі не вистачало. Саме тому в 1964 році розпочали добудову навчальних приміщень. Не можна не згадати й директорів, які були на чолі школи в ті далекі часи. Це й Жукова Віра Михайлівна,

Овчаренко Вадим Петрович, Єжова Аліна Олексіївна, яка працювала на посаді директора  школи 24 роки (1973-1997роки).

З вересня 1997 року до 2018 року директором школи була ініціативний, вдумливий керівник – Войтенко Марія Василівна. Закінчивши у 1975 році середню школу №100 Жовтневого району, вона, не вагаючись, обрала професію вчителя, бо все життя спостерігала за натхненною працею своєї мами Бунічевої Галини Семенівни, яка довгі роки працювала вчителем  у середній школі №79  Жовтневого району. Після закінчення Дніпропетровського державного університету в 1980 році Марія Василівна була направлена на роботу в СШ  №76 , де і почала  працювати вчителем англійської мови. З 1994 року   працювала заступником директора з навчально-виховної роботи, а в 1997 році очолила рідну школу. Завдяки системному підходу до роботи директора школи, пошуку нових перспективних напрямів педагогічної діяльності, високій вимогливості до себе і оточуючих, уваги до людей, чуйності, заклад постійно оновлювався змістовно, зростала його культура та авторитет, підвищувався методично-професійний рівень працівників, поповнювалась матеріально-технічна база. Директор школи – це не тільки вчитель, а й будівельник, економіст, садівник, режисер, лікар. Широка фахова ерудиція керівника поєднується із глибокими знаннями повсякденної шкільної практики. Войтенко Марія Василівна має звання вчитель-методист, нагороджена Знаком “Відмінник освіти України” (2000 р.), орденом “За заслуги” ІІІ ступеню (2007 р.). 

 Випускники школи дуже раді зустрічам з колишнім директором Єжовою Аліною Олексіївною, заступником директора з навчально-виховної роботи Пирлик Діною Василівною, вчителем російської мови та літератури Чугуновою Олександрою Борисівною, вчителями фізичного виховання Папкою Михайлом Івановичем, Татарчук Галиною Миколаївною, вчителем французької мови Волченко Світланою Василівною, вчителем біології Губою Софією Василівною, вчителями математики Кононенко Тамарою Григорівною та Токмак Ганною Зосимівною, заступником директора з виховної роботи Півонос Антоніною Миколаївною. З вдячністю пригадують імена вчителів, яких вже немає поруч, що присвятили багато років плідній праці школі №76. Валентина Петрівна Іллічова (вчитель української мови та літератури), Григорій Платонович Іванцов (вчитель праці), Інногородська Ганна Архипівна (вчитель математики) назавжди залишилися в пам’яті випускників.

У 2018 році директоркою школи стала Сазанська Ганна Олександрівна.

Змінювалися програми навчання, методи роботи з дітьми, вводилися нові предмети для учнів, йшли на заслужений відпочинок вчителі-ветерани, а їм на зміну приходили молоді, а школа залишалася такою бажаною, затишною та рідною.  Тому діти і батьки називали і називають зараз школу своєю другою родиною. У ній зросло не одне покоління.

 Школа зростила прекрасних людей, які стали вчителями, лікарями, артистами, військовими, інженерами. Школу закінчили в період з 1955-2019р. із золотою медаллю – 70 випускників, із срібною медаллю – 40 випускників.

Педагогічний колектив школи, в якому працює  38 вчителів, — творча спів­дружність однодумців, у якій кожний робить свій індивідуальний внесок у колективну творчість, постійно прагне до нового.

Багато уваги приділяється  поліпшенню матеріально-технічної бази школи, роботі зі ство­рення сприятливого мікроклімату в колективі.

У школі функціонує 23 навчальних кабінети. З них: 2 кабінети інформатики на 24 робочих місця  обладнані новітньою комп’ютерною технікою; кабінети фізики та хімії обладнані мультимедійною технікою та навчальними приладами. Спортивна зала має сучасні тренажери.

 Шкільна їдальня має сучасне технологічне обладнання.       

  Учні школи є переможцями районних, міських та обласних олімпіад з   навчальних предметів, творчих конкурсів, довгострокових програм «Мандрівка до країни Цікавинки», «За газетними рядками», "Дебати", «Собори наших душ» (твори учнів увійшли до виданої збірки). У старших класах увага приділяється інформаційно-технологічному профілю.

Школа багата своїми традиціями. Протягом багатьох років педагогічний колектив та учні школи  підтримували зв’язок з ветеранами 4-ої танкової гвардійської дивізії.

На долю випускників школи випала ще одна війна, яка розпочалася у 2014 році на Сході нашої країни. Серед воїнів-добровольців опинилися і наші учні, які стійко та мужньо захищали Україну: Лапшин Сергій, Плиска Олексій, Уклеба Ігор, Юрко Валентин, Сокуров Олександр та Валах Сергій (трагічно загинув на війні).

 Для лідерів шкільного самоврядування та вихованців дитячої організації «Веселка» проводиться інтелектуально - розважальна гра «Веселка збирає друзів». Щорічні зустрічі з письменниками Придніпров’я сприяють пробудженню в учнів  благородних пережи­вань і почуттів, віри в доброту людини, формують  людську гід­ність, совість, честь, правдивість й інші моральні якості.

Школа - це родина, в якій всі підтримують один одного. Чорною суботою для мешканців житлового масиву Перемога стало 13 жовтня 2007 року. Вибух у будинку по вулиці Мандриківській 127 забрав життя  23 чоловік, серед яких було 13 дітей. Серед загиблих були й учні нашої школи, їх батьки, колишні випускники. 

Протягом місяця у школі було розташовано штаб з ліквідації наслідків цієї жахливої аварії. Для  всіх мешканців зруйнованого будинку наша школа водночас стала єдиною рідною домівкою. Педагогічний колектив школи першими відгукнувся на біль постраждалих, надавали психологічну та матеріальну підтримку, створювали умови щоб полегшити біль втрати. Сьогодні про цю страшну трагедію нагадує куточок пам’яті, який розташовано в школі №76.

Неначе швидкоплинна ріка, яка є повною, біжить, не спиняючись вперед і живить своїми водами все навколо, так само і школа, завжди переповнена дитячими голосами і сміхом, ні на мить не зупиняється у своїй творчості, біжить вперед, даючи дітям знання, а потім випускає їх у широкий світ, де вони живуть, вчаться, працюють і творять нашу державу.

 

 

  Невтомного творчого пошуку,

процвітання й невичерпного натхнення тобі, 

рідна школо №76!