ПОРАДИ БАТЬКАМ.

ЯКЩО ДІТИ БАВЛЯТЬСЯ.
 

Цей тип поведінки досить поширений серед молодших, особливо серед 4-річних дітей. Якщо діти дуріють занадто часто або у невідповідний час, то це може викликати серйозні проблеми.
 

ЯК ЗАПОБІГТИ ПРОБЛЕМУ.
 

Надайте дітям більше можливості погратися, і навіть заохочуйте їх до цього в спеціально відведений час. Якщо вони будуть пустувати саме в цей час, скажіть їм, що вони чинять добре, бо нікому не заважають, що дорослим весело на них дивитися.

Іноді пропонуйте самі побалуватися, допомагаючи дітям зрозуміти, що це зовсім не погана поведінка, якщо нікому не заважати і не псувати речі.
 

ЯК ВПОРАТИСЯ З ПРОБЛЕМОЮ, ЯКЩО ВОНА ВЖЕ Є.
 

Може виявитися так, що дитина, яка занадто багато дуріє або будує з себе блазня, насправді намагається піти від якихось проблем у своєму житті. Він ховається під «маскою», намагаючись уникнути непосильної напруги. Такого ж роду поведінка може розвиватися і внаслідок того, що він бачить увагу, захоплення інших дітей і деяких дорослих. Обговоріть разом із іншими членами сім'ї та вихователями, що може ховатися за маскою блазня, що намагається заглушити таким чином дитина.

Якщо побачите, що дитина спокійна та серйозна, використовуйте цю можливість, щоб поговорити з ним про те, що її турбує. Запропонуйте їй намалювати картинку, яку не побачить ніхто, крім вас двох.

Якщо дитина починає гратися в невідповідний момент і вам потрібно перервати її поведінку, твердо зверніться до неї зі словами.

 

ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ.
 

Зовсім маленькі діти закочують істерики тому, що їм часто не вистачає слів, щоб висловити свої потреби.

Незадоволеність від нерозуміння накопичується і виливається в сльозах. Дитина дошкільного віку, який регулярно влаштовує істерики і, який не страждає затримками мовленнєвого та розумового розвитку, можливо, знаходиться в стресовому стані. Причин цьому безліч, занадто висока бо занадто низькі вимоги дорослих, зневага до його потреб або жорсткі покарання, розбрат у сім'ї, фізичне нездужання, пов'язане з сильними болями, надмірна розпещеність або нестача соціальних навичок.
 

ЯК ЗАПОБІГТИ ПРОБЛЕМУ.

• Подумайте, як надати дітям достатньо можливостей для виходу почуттів та емоції.
• Емоційних зривів буде менше, якщо ви дасте дитині можливість діяти за власним планом і розумінням, тобто не будете пригнічувати його ініціативу і самостійність (але все ж потрібен контроль непомітний).
 

ЯК ВПОРАТИСЯ З ПРОБЛЕМОЮ, ЯКЩО ВОНА ВЖЕ Є.

Намагайтеся не звертати уваги на істерики, тільки стежте, щоб проблема залишилася в межах безпеки. Пам'ятайте, що мета такої поведінки – домогтися бажаного їм «випустити пар». У будь – якому випадку, якщо ви звертаєте на істерику увагу (неважливо, позитивну чи негативну), ви сприяєте тому, щоб такі речі відбувалися частіше.

Якщо своєю істерикою дитина приводить у замішання оточуючих, то швидко відведіть його в сторону, подалі від «глядачів». Спокійно скажіть йому: «Буває так, що людина дуже сильно сердиться, і це нормально. Але зовсім ненормально, коли людина починає заважати всім іншим. Коли відчуєш, що заспокоївся, можеш повернутися до нас (до дітей)».

Попросіть, щоб разом з вами за дитиною спостерігали більш досвідчені люди - можливо, ви самі того не відаючи, робите щось таке, що провокує дитину на істерику.

Обговоріть можливі причини такої поведінки з іншими членами сім'ї. Разом подумайте над тим, як вирішити цю проблему.