КЗО "Середня загальноосвітня школа №76" ДМР

 


Що треба знати про щеплення

Що треба знати про профілактичні щеплення

          Кожну людину оточує світ мікроорганізмів, які  можуть викликати інфекційні хвороби, іноді серед значної частини населення земної кулі. Такі хвороби часто приводять до масової загибелі людей.

          Вакцинація - найкращий метод захисту від інфекційних захворювань.

          Профілактика за допомогою вакцин спрямована саме проти тих інфекцій, які спричиняють тяжкі захворювання та викликають  смертельні випадки. Вакцини містять або дуже ослаблені мікроорганізми, або вбиті, або ж їх окремі складові. Коли їх вводять до організму, імунна система продукує спеціальні білкові молекули – антитіла та спеціальні клітини. Саме вони і відповідають в організмі людини за стійкість до інфекцій, тобто імунітет.

          Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. В сучасній історії перше щеплення було зроблено у 1796 році. Англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров’ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу. У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті  завдяки щепленням.

           У країнах 3-х регіонів (Американського, Західно-Тихоокеанського та Європейського) завдяки щепленням ліквідований „дикий” штам поліовірусу, що викликає надзвичайно тяжке захворювання – поліомієліт, від якого залишаються у 100% випадків паралічі. І навпаки, на території Таджикистану, де останніми роками не проводилася вакцинопрофілактика поліомієліту реєструються спалахи цієї тяжкої хвороби серед дітей, утому числі із смертельними випадками, і зареєстровані випадки завезення інфекції на територію Росії.

Завдяки масовим щепленням успішно побороли у 90-ті роки епідемію дифтерії до поодиноких (спорадичних) випадків.

Яскравим прикладом ефективності вакцинації є щеплення проти епідемічного паротиту (у народі „свинка”).

На сьогоднішній день вакцинаціями охоплено 80% дитячого населення світу, що сприяє порятунку щорічно 3 млн. життів.

           Термін введення вакцини та мінімальні інтервали між щепленнями в Україні регламентує Національний календар щеплень, який відповідає Європейським стандартам.

            У день призначення профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться медичний огляд з обов’язковим вимірюванням температури тіла для виключення гострого захворювання.

           Профілактичні щеплення проводяться тільки одноразовими або самоблокуючими шприцами.

Будь - яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає!

          Головна функція імунної системи - зберігати "своє" і усувати чужорідне. Носії "чужого", з якими імунна система зіштовхується повсякденно, - це насамперед мікроорганізми. Для цього імунна система володіє складним набором постійно взаємодіючих неспецифічних і специфічних механізмів. Неспецифічні механізми відносяться до вроджених, а специфічні здобуваються в процесі "імунологічного навчання".

Існує два види імунітету: активний і пасивний.

          Активна імунізація стимулює власний імунітет людини, викликаючи вироблення власних антитіл. Виробляється в людини у відповідь на збудника. Утворюються спеціалізовані клітки (лімфоцити), які продукують антитіла до конкретного збудника. Після інфекції в організмі залишаються "клітки пам'яті", і у випадку наступних зіткнень зі збудником починають знову (уже швидше) продукувати антитіла.

            Активний імунітет може бути природним і штучним. Природний здобувається в результаті перенесеного захворювання. Штучний виробляється при введенні вакцин.

            Пасивний імунітет: в організм уводяться вже готові антитіла (гамма-глобулін). Пасивна імунізація показана в тих випадках, коли необхідно в короткий термін створити імунітет на нетривалий час (наприклад, після контакту із хворим).

            Імунопрофілактика - метод індивідуального або масового захисту населення від інфекційних захворювань шляхом створення або посилення штучного імунітету.

Імунопрофілактика буває:

1.   специфічна - проти конкретного збудника

o    активна - створення імунітету шляхом введення вакцин;

o    пасивна - створення імунітету шляхом введення сироваткових препаратів і гамма-глобуліну;

2.   неспецифічна - активізація імунної системи взагалі.

           Вакцинація - це найефективніший й економічно вигідний засіб захисту проти інфекційних хвороб, відоме сучасній медицині.

          Ревакцинація - захід, спрямований на підтримку імунітету, виробленого попередніми вакцинаціями. Звичайно проводиться через кілька років після вакцинації.

          Основним принципом вакцинації є те, що пацієнтові дається ослаблений або вбитий хвороботворний агент для того, щоб стимулювати продукцію антитіл для боротьби зі збудником захворювання.

           Серед мікроорганізмів, проти яких успішно борються за допомогою щеплень, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, свинки, поліомієліту, гепатиту В, ротавірусної інфекції) або бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правця, гемофільної інфекції).

          Існує поняття "Колективний" імунітет. Чим більше людей мають імунітет до тої або іншої хвороби, тим менше ймовірність в інших (неімунізованих) занедужати, тим менше ймовірність виникнення епідемії. Наприклад, якщо тільки одна дитина невакцинована, а всі інші одержали щеплення, то невакцинована дитина добре захищена від хвороби (йому не від кого заразитися).

           Однак, незважаючи на значні успіхи по профілактиці й лікуванню захворювань людини, висока летальність від інфекційних захворювань продовжує реєструватися. Статистичні дані свідчать про щорічне народження на земній кулі 130 млн. дітей і приблизно 12 млн. дітей померлих у віці від 1 тижня до 14 років. Близько 9 млн. помирають від інфекційних захворювань, причому 3 млн. - від інфекцій, проти яких розроблені вакцини.

          У щепленої дитини можуть виникнути поствакцинальні реакції, які завжди реєструються й оцінюються медичними працівниками. При цьому практично неможливо зареєструвати той факт, що вакцина вберегла його від інфекційної  хвороби, здатної спричинити важкі ускладнення або зробила більш легкою її плин. Однозначно, будь-яке щеплення в сотні разів безпечніше, ніж захворювання, від якого вона захищає.

          Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. У сучасній історії перше щеплення було зроблено в 1796 році. Англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров'ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу. В 1980 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті  завдяки щепленням.

          Безсумнівним фактом є те, що обов'язкова вакцинація дітей від свинки дозволила скоротити захворюваність на 95,9%, правцем на 92,9%, а коклюшем на 92,2%. При цьому смертність від правця й коклюшу скоротилася на 99%.

         Програма ВООЗ, почата  в 1988 р., по ерадикації поліомієліту у світі дозволила зменшити кількість паралітичних форм захворювання більш ніж в 15 разів, а саме з 30 тис. випадків у рік в 1980 р. - до 1915 випадків в 2006 р. Проведення в Україні з 1959 р. масової вакцинації дітей  з використанням оральної поліомієлітної вакцини дозволило знизити захворюваність із трьох тисяч до одиничних випадків у рік, а в 2002 р. ВООЗ  сертифікувала Україну, як територію, вільну від циркуляції «дикого» штаму вірусу поліомієліту.

           Позитивним можна вважати той факт, що завдяки плановій вакцинації від правця, в останні роки серед дітей випадки даного захворювання не реєструються, а серед дорослого населення фіксується 30-40 випадків правця щорічно.

           Щорічно у світі сотні тисяч дітей помирають від кору через відсутність вакцинації, при цьому летальність становить 10% серед причин смертності дітей у віці до 5 років. У нашій країні впровадження планової імунізації проти кору з 1968 року дозволило знизити захворюваність в 6-10 разів. Однак спалах цього захворювання, зареєстрований в 2005р. у Києві й Київській області, виявила значну кількість осіб, сприйнятливих до даної інфекції. Усього за 2005-2006 рр. було зареєстровано  45116 випадків кору, з них 5 випадків закінчилося летальним результатом. Причиною такої ситуації є зниження масштабів імунізації, пов'язане з відмовою батьків від щеплень проти кору.

           У країнах 3-х регіонів (Американського, Західно-Тихоокеанського та Європейського) завдяки щепленням ліквідований „дикий” штам поліовірусу, що викликає надзвичайно тяжке захворювання - поліомієліт, від якого залишаються в 100% випадків паралічі. І навпаки. На території Таджикистану, де останніми роками не проводилася вакцинопрофілактика поліомієліту реєструються спалахи цієї тяжкої хвороби серед дітей і зареєстровані випадки завезення інфекції на територію Росії.

          Завдяки масовим щепленням успішно побороли в 90-ті роки епідемію дифтерії до поодиноких (спорадичних) випадків.

           Захворюваність гепатитом В  у світі перебуває на дуже високому рівні, адже серед 6 млрд. жителів нашої планети більше 2 млрд. інфіковані вірусом гепатиту В (HBV), а вмирає від його наслідків біля 500-700 тисяч чоловік у рік. В Україні за оцінками спеціалістів  рівень поширення гепатитної інфекції становить 2-7%. Висока ймовірність розвитку серйозних і часто фатальних наслідків інфікування HBV відзначається, якщо зараження відбулося в дітей у ранньому віці, і тому  проведення вакцинації проти гепатиту В рекомендовано починати вже з періоду новонародженості. Зареєстроване у світі зниження захворюваності гепатитом В з 1,4% до 0,7% за період з 2001 по 2005 р. пов'язане з ефективною й своєчасною вакцинацією.

          На введення вакцини в людини обов'язково повинна виникнути реакція - імунна відповідь. Завдяки цьому формується стійкість до того або іншого збудника. На жаль, при зустрічі з будь-якою чужорідною речовиною виникають не тільки очікувані реакції. Прийнято виділяти два типи реакції на введення вакцини:

·   прищеплювальна реакція, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації, але не наносить збитку здоров'ю дитини й не є перешкодою для наступних введень тої ж вакцини;

·    ускладнення, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації й перешкоджає повторному введенню тої ж вакцини. З юридичної точки зору «поствакцинальні ускладнення» - це важкі й/або стійкі порушення стану здоров'я, що виникли внаслідок профілактичних щеплень.

            Розрізняють загальні й місцеві прищеплювальні реакції. Загальні реакції найчастіше виражаються помірним підвищенням температури тіла, легким нездужанням, іноді спостерігається головний біль, порушення сну, відсутність апетиту, катаральні явища. При введенні вакцини підшкірно може з'явитися хворобливість, рідше припухлість у місці ін'єкції (місцева реакція). Як загальна, так і місцева реакції після щеплень переносяться легко й тривають не більше 3-х днів.

Ø  для забезпечення максимальної безпеки й ефективності з вакцинами проводяться, так само як і іншими лікарськими препаратами клінічні випробування. Перші випробування проводяться на тваринах, потім проводяться кілька фаз випробувань на людині;

Ø  вакцини допускаються в практику лише за умови, що до них є невелике число протипоказань;

Ø  для імунізації використовуються тільки одноразові шприци.

Протипоказання до щеплень підрозділяються на наступні категорії: постійні (абсолютні) і тимчасові (відносні). За останні роки перелік протипоказань до вакцинації істотно зменшився.

Постійні протипоказання

Сильна реакція або ускладнення на попередню дозу.

·  Імунодефіцитний стан (первинне).

·  Злоякісні новоутворення.

·  Вагітність. Протипоказані всі живі вакцини.

Відносні (тимчасові) протипоказання

          Більшість вакцин призначена для введення здоровим людям або пацієнтам, на плин захворювань або стан яких вакцина не зробить негативного впливу. Для забезпечення максимальної безпеки вакцини не повинні вводитися пацієнтам, стан або хвороба яких можуть бути значно посилені негативною дією цих препаратів.

·  Гостре захворювання.
У кожному разі висновок про тяжкість захворювання й можливості вакцинації повинен давати лікар.

·   Загострення хронічного захворювання.
Рішення про вакцинацію повинне прийматися після консультації з фахівцем.

·    Введення імуноглобулінів, переливання плазми, крові.
Щеплення повинні проводитися тільки в лікувально-профілактичних установах. Перед щепленням лікар обов'язково оглядає дитину, проводиться обов'язкова термометрія й визначаються можливі протипоказань до вакцинації. У медичну документацію вносяться відповідні записи про проведення щеплення.

Роздуми про вакцинацію

Абатуров О.Є., Юліш Є.І., Агафонова О.О., Герасименко О.М., Височина І.Л. Дніпропетровська медична академія

          В Україні щорічно реєструється 4-4,8 млн. випадків гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) та грипу. Гострі респіраторні вірусні інфекції є найбільш поширеними інфекційними захворюваннями і складають до 90% всієї інфекційної патології в дитячому віці.

         Рівень захворюваності на ГРВІ перевищує рівень всіх інших інфекцій серед дітей у 7-7,5 рази, в 1,5-3 рази більше, ніж у дорослих. Економічний збиток тільки від грипу становить близько 400 млн. гривень.

         Немає сьогодні в нашій країні теми, більш актуальною, ніж вакцинація. Ця тема стала самої животрепетної медичною проблемою, в обговорення якої включилися практично всі верстви суспільства.

          Вакцинація проти грипу має особливе значення в передепідемічний період і перед періодом сезонного підвищення захворюваності гострими респіраторними інфекціями.

         В даний час існує 4 покоління вакцин проти грипу, які практично не відрізняються по ефективності, але безпека кожного нового покоління вище попереднього. Вакцини проти грипу I покоління (з 1940 року) - цільновіріонні і живі вакцини (з живим ослабленим або «убитим» вірусом) у дітей не застосовуються. Вакцини проти грипу II покоління - розщеплені (спліт) вакцини (60 роки 20 століття) - являють собою «убитий» і розрізаний на шматочки вірус. Спліт-вакцини містять частинки зруйнованого вірусу - як поверхневі, так і внутрішні білки. Спліт-вакцини дозволено застосовувати у дітей з шестимісячного віку. Вакцини проти грипу III покоління - субодиничні вакцини (в 80 роки 20 століття) - містять лише поверхневі антигени вірусу грипу (гемаглютинін і нейрамінідазу). Вакцини проти грипу IV покоління - суб'едінічние ад'ювантна вакцини (ад'ювант - це речовина, яка в комбінації з іншим речовиною підсилює його дію).

         Всесвітня організація охорони здоров'я для профілактики грипу рекомендує використання сучасних розщеплених і суб'едінічних протигрипозних вакцин. В даний час вакцинація є найефективнішим протигрипозним заходом - вона зменшує ймовірність виникнення хвороби на 70 - 90% у здорових дорослих, зменшує смертність на 50 - 68% у здорових людей, запобігає виникненню коронарних подій у осіб з високим ризиком. Показано, що щеплення проти грипу у осіб старше 65 років знижує ризик госпіталізації при ішемічній хворобі серця, церебрально-васкулярних захворюваннях і ймовірність смерті від грипу на 48 - 50%.

          Прощаючись з минулим тисячоліттям, Центр контролю та профілактики захворювань США (CDC) в переліку десяти найбільших вкладів, зроблених медициною в громадську охорону здоров'я, на перше місце поставив вакцинопрофілактику.

           Метою вакцинації є створення специфічної несприйнятливості до інфекційного захворювання шляхом імітації природного інфекційного процесу з визначеним наперед успішним результатом.

          Широко поширена помилкова думка, що після початку епідемії вакцинація протипоказана. Це стосується лише живих протигрипозних вакцин.

          Інактивовані вакцини, якими в даний час проводиться вакцинація, рекомендуються до застосування на протязі всього періоду підвищеної захворюваності. Якщо з якихось причин вакцинація не була зроблена вчасно, то її можна зробити і після початку епідемії грипу ...

          Необхідно пам'ятати, що дотримуючись правил профілактики, ви значно зменшуєте небезпеку розвитку грипу та його ускладнень, однак запобігти розвитку захворювання може тільки вакцинація.